UA RU EN PL
ДОВІДКОВІ ТЕЛЕФОНИ

Київ: +38 044 592-68-78
Стрий: +067 89 1-00-00
Львів, Івано-Франківськ,
Хмельницький, Кременчук
усі контакти та розклад

Що ми лікуємоГрижа міжхребцевого дискаСтатті

Чому консервативне лікування грижі міжхребцевого диска та інших проявів остеохондрозу буває неефективним (реалії та спекуляції)?


Консервативне лікування гриж міжхребцевих дисків, остеохондроз, реалії та спекуляції, інформація для хворих з болем в спині

Інформація для хворих з болем в спині

Більшість пацієнтів, що хворіють на ускладнений остеохондроз, переконані в ефективності фізичних вправ, лікувальної фізкультури, аеробіки, шейпінгу, фітнесу в досягненні позитивного ефекту. Накачування м’язів, створення м’язового корсету видається як спосіб зцілення, котрий експлуатують як популярна, так часто і професійна медична література.

Аналіз історій хвороб десятків тисяч пацієнтів Міжнародного центру нейрохірургії показує, що професійний спорт, важка фізична праця, надмірне захоплення фітнесом не тільки не попереджують ускладнений остеохондроз, а й в більшості випадків викликають його. Автор цих рядків неодноразово консультував провідних спортсменів світового рівня, акробатів, балерин, танцюристів, котрим годі нарікати на малорухомий спосіб життя, недостатньо розвинену м’язову систему та відсутність м’язового корсета.

Безглуздою ідеєю є реабілітація оперованих хворих, з діагнозами: грижа міжхребцевого диска, спондилолістез, стеноз каналу хребта, тощо за допомогою фізкультури в ранньому післяопераційному періоді. Така реабілітація приводить до зриву компенсаторних можливостей організму, післяопераційних ускладнень, рецидивів хвороби, повторних хірургічних втручань.

Слід пам’ятати, що основним патогенетичним фактором виникнення ускладненого остеохондрозу є механічне перевантаження, тобто остеохондроз - це є хвороба перевантаженого хребта. Сидяча робота, професійний спорт, підіймання вантажів, важка фізична праця, тривалі автомобільні переїзди – основні чинники ризику виникнення цієї хвороби.

Застосування масажу м’язів спини часто вважають панацеєю для зцілення при болях в спині, грижах міжхребцевих дисків та інших проявах ускладненого остеохондрозу. Але дослідники вважають, що якщо провести курс масажу здоровим добровольцям, то значна частина таких осіб буде відчувати біль в спині, що є доказом неоднозначного впливу на людський організм такого лікування.

Теплові процедури також не допомагають, якщо у хворого ускладнений остеохондроз. Біль, що зникає під час прикладання тепла, виникає знову, або й посилюється після припинення зігрівання.

Санаторно-курортне лікування є останньою соломинкою, за котру часто хапаються хворі з ускладненим остеохондрозом. В комплексі такого лікування присутня як лікувальна фізкультура, так і масаж та фізіотерапевтичні процедури. Практично, більшість пацієнтів таких санаторіїв через пару тижнів означеного лікування відчувають значне погіршання і навіть загострення хронічного больового синдрому. Дивно чути пояснення медперсоналу санаторіїв, що загострення - це благо, це те що треба, що це неодмінний етап для подальшого одужання. Медицина – це наука, і ми повинні розуміти, що якщо від чогось виникає біль, то це неприйнятний лікувальний чинник, котрий не слід застосовувати і котрого слід уникати. Тож велика частота загострень після санаторно-курортного лікування – ознака неефективності методу.

Витяжка хребта на перекладині, шведській стінці, дошці Євмінова, підводна витяжка, так звані, «корейські ліжка» можуть бути профілактичним фактором у молодих пацієнтів та при відсутності показів до хірургічного лікування. Пацієнтам старших вікових груп і хворим хірургічного профілю (велика грижа, нестабільність хребта, спондилолістез) така терапія протипоказана.

Плавання в теплій воді - корисний метод зміцнення хребта, він сприяє раціональному скороченню та розслабленню м’язів спини та тулуба. Плавання має ефект осьового розвантаження хребта та сприяє його витягуванню й подовженню. Плавці рідко відвідують вертебрологів.

Застосування будь-якого консервативного традиційного чи нетрадиційного лікування без попереднього виконання магнітно-резонансної томографії (МРТ) є недоцільним, а часто й небезпечним для здоров’я. Особливо це стосується застосування мануальної терапії. Мануальна терапія, застосована при розташованих центрально в каналі хребта і секвестрованих грижах, може викликати параліч. Мануальні процедури, як і витяжка хребта, не можуть, попри твердження різних «спеціалістів», вправити фрагмент диска, що випав і формує грижу. При наявності нестабільності чи спондилолістезу мануальна терапія загострює больовий синдром.

Слід пам’ятати, що остеохондроз - це динамічний процес дегенерації (старіння) хребта, котрий посилюють фізичні перевантаження та механізми компенсації (розширення каудальних замикальних пластинок хребців, виникнення остеофітів, субхондральний склероз, звапнення зв'язок, тощо). Компенсаторні механізми потребують спокою, поєднання ліжкового режиму й дозованої ходьби, іммобілізації (застосування корсетів) враженого сегмента хребта упродовж тривалого часу. Призначення сучасних знеболюючих та протизапальних препаратів (моваліс, диклофенак, вольтарен, диклоберл, целебрекс та інші), при відсутності протипоказів до їх застосування, дозволяє зняти загострення больового синдрому. Певний ефект дає застосування препаратів хондропротекторів. В певній мірі виправдовують себе шкірні гелі та мазі: долобене, фастум-гель, фінал-гель, диклак-гель тощо. Виражений больовий синдром можна зняти за допомогою блокад.

Неефективність вище приведених засобів повинна ініціювати думку про доцільність консультації нейрохірурга.

Попри широке застосування та рекламу препаратів гомеопатичної терапії, вони, у більшості випадків, демонструють свою неефективність. Застосування банок, гірчичників, припалювання шкіри, апітерапія (укуси бджіл), акупунктура, аплікатори типу Ляпко, магнітні пояси – засоби відволікаючої терапії, що не мають науково доведеної дії.

Грижі міжхребцевих дисків, навіть якщо вони є явною патологією, за рік - два самостійно можуть розсмоктуватись. Зрештою, більшість хворих навіть без усякого лікування може самостійно одужати. Це природній процес дегідратації, висихання та зморщування гриж. Ніякого впливу на цей процес не мають методи традиційної та нетрадиційної терапії. В усякому випадку відсутність на контрольних МТР попередньо діагностованої грижі не є дивом природи і не є надзвичайним впливом на хворого дій лікарів чи цілителів. Цей факт самоодужання, що невідомий хворим людям, може бути підставою для спекуляцій комерційно налаштованих фахівців традиційної чи нетрадиційної терапії. Однак, самостійне розсмоктування гриж ще не гарантує повного одужання хворих, бо зморщена грижа може зростись з нервом, що формує стійкий больовий синдром.

Попри усі намагання людства уникнути операцій на хребті, зцілитись без ножа, спинальна нейрохірургія нині є динамічною сучасною спеціальністю, котра часто є безальтернативним методом лікування. Спроби відмовитись від хірургічних операцій в цій царині, чи маніпулювати, як кажуть, без скальпеля, потерпіли фіаско. Тим часом, ми є свідками забуття ряду методів традиційного і нетрадиційного консервативного лікування, котрі ще недавно широко застосовувались в повсякденній практиці.

Оперативному втручанню підлягають пацієнти з яскравою клінічною симптоматикою, котра засвідчена наявністю грижі на знімках МТР при умові неефективного консервативного лікування. Співвідношення між оперованими та не оперованими хворими з грижами міжхребцевих дисків складає один до десяти.

Повернутися у розділ