UA RU EN PL
ДОВІДКОВІ ТЕЛЕФОНИ

Київ: +38 044 592-68-78
Стрий: +067 89 1-00-00
Львів, Івано-Франківськ,
Хмельницький, Кременчук
усі контакти та розклад

Що ми лікуємоСтатті

Термін «остеохондроз», особливості лікування остеохондрозу на різних стадіях

Остеохондроз – загальновживаний в країнах СНД медичний термін, що означає дегенеративний процес в хребті внаслідок патологічних змін в міжхребцевих дисках. На заході частіше вживають термін „спондильоз” або дегенеративний хребет (degenerative spine).

Прийнято вважати, що існує чотири стадії остеохондрозу:

I. Стадія внутрішньодискових переміщень пульпозного ядра

Це стан, коли рідке пульпозне ядро проникає через мікротріщини фіброзного кільця, але не покидає меж міжхребцевого диска.

Клінічно на цій стадії можна спостерігати синдроми гострого болю в спині (люмбаго), що часто трансформується в хронічний біль в спині. На магнітно - резонансній томографії (МРТ) на даному етапі розвитку остеохондрозу можна побачити щось на зразок «чорного диска» (black disk).

Лікування остеохондрозу у таких хворих звичайно консервативне. Хірургічні операції проводяться рідко. Найефективнішими засобами лікування в гострому періоді чи при загостренні є призначення знеболюючих препаратів, нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП), забезпечення максимального спокою хворим. Для негайного зняття больового синдрому застосовують епідуральні блокади.

Після зникнення гострих явищ показане санаторно-курортне лікування, витяжки хребта, плавання, масаж, водні та грязеві процедури. Їх ефективність орієнтовно складає 50%.

II. Стадія формування гриж міжхребцевих дисків

Стан, коли фрагменти пульпозного ядра виходять за межі міжхребцевого диска і можуть стискати нервові корінці. Розрізняють центральні, парамедіанні, задньо-бокові, фораменальні та латеральні (бокові) грижі міжхребцевих дисків. Найефективнішим методом діагностики таких захворювань залишається магнітно - резонансна томографія.

Консервативне лікування допомагає одужати 80-90% хворим. Слід наголосити на тому, що грижі поступово розсмоктуються. Це природній процес, що не залежить від заходів традиційного чи нетрадиційного консервативного лікування. Однак, частина хворих не може самостійно одужати і потребує хірургічного лікування. Нестерпний біль, що викликаний стисненням нерва, а також частковий чи повний параліч є показами до хірургічного лікування таких хворих. Метою операції є усунення дискорадикулярного чи дискомедулярного конфлікту.

Найпоширенішою операцією сьогодення в цивілізованих країнах світу є мікродискектомія, яка виконується під операційним мікроскопом. Втручання спрямоване на видалення фрагменту диска, що випав і стискає нервові структури. Методи видалення грижі лазером чи плазменного видалення гриж не знайшли широкого вжитку через наукову недоведеність їх ефективності. Інколи мікродискектомію виконують ендоскопічним шляхом.

III. Стадія нестабільності хребта

Стан, коли через дегенеративний процес в міжхребцевих дисках порушується фіксаційна функція хребта. Хребці «пливуть», зісковзують один з одного. На рентгенограмах видно зміщення хребців, формується дегенеративний спондилолістез чи дегенеративний сколіоз. Функціональні рентгенівські проби в стані згинання та розгинання хребта вказують на надмірну рухомість у вражених сегментах.

Клінічно на цій стадії можуть формуватися:

  • синдром нестабільності – при якому хворий через біль в спині не може підвестися зі стільця, не може нормально на нього сісти через різке загострення болю в спині. Окрім того, біль посилюється у позі біля умивальника та при підйомі навіть незначних вантажів;
  • дегенеративний спондилолістез – змішення хребців, що викликає деформацію хребта, натягнення та защемлення нервових корінців;
  • дегенеративний сколіоз – викривлення хребта. Найважчий стан в плані консервативного та оперативного лікування.

Нестабільність хребта потребує тривалого консервативного лікування, спрямованого на іммобілізацію враженого сегменту, застосування корсетів, обмеження фізичної активності. Загально прийнято, що неефективність лікування упродовж 1 року потребує хірургічного лікування шляхом жорсткої стабілізації хребта за допомогою металевих імплантатів.

IV. Фінальною стадією остеохондрозу є стадія спондилоартрозу

Це стан, коли, як кажуть в народі, відкладаються „солі”. Насправді міжхребцевий диск втрачає свої динамічні характеристики, зморщується, втрачає висоту і нерухомо фіксує між собою хребці. Виникає окостеніння (звапнення) оточуючих хребет зв’язок, трапляються крайові кісткові розростання (остеофіти), розширюється каудальна (нижня) частина хребців.

Клінічно, такі розростання сполучної тканини (так звані „солі”) можуть сформувати:

  • стеноз каналу хребта, що супроводжується стисканням нервових структур і формуванням синдромів мієлопатії та переміжної кульгавості;
  • враження суміжного диску остеохондрозом (adjacent disk problem).

Консервативне лікування на стадії спондилоартрозу спрямоване на вплив на суміжні міжхребцеві диски. Сформований стеноз каналу хребта потребує тільки хірургічного лікування.

Повернутися у розділ