Що ми лікуємо
Синдром карпального каналуСтатті
Рученьки терпнуть...
Усі ми пам'ятаємо відомий вірш Павла Грабовського про стомлену швачку, котра денно вертіла голкою, і від того їй терпли руки. В даному випадку йшлося, очевидно, про досить поширену хворобу — синдром карпального каналу. На цю недугу хворіють переважно жінки. У народі її ще називають хворобою роботящих рук.
НАЙБІЛЬШЕ страждають від цієї патології особи слабкої статі певних спеціальностей, — розповідає лікар-нейрохірург Міжнародного центру нейрохірургії Ігор Петрович Курілець. — Це, зокрема, доярки, працівниці пекарень, які вручну місять тісто, друкарки, кравчині, музикантки. Стосується це й сироварів, які руками віджимають сир на підприємствах. Характерною ознакою синдрому карпального каналу є заніміння рук у нічний час. Відтак людина не може спати, встає, трусить руками, розтирає їх. Часом не може заснути через болюче заніміння кистей та пальців. Інша ознака — зменшення вправності роботи руками. Хворі не можуть виконувати тонку роботу, скажімо, шити. Предмети починають випадати з рук. Важко застебнути ґудзик, почистити картоплю. Зрештою, доходить до того, що хворі жінки не в змозі самі себе обслужити. Руки стають настільки незграбними, що ними ніяк щось робити. На останньому етапі хвороби з'являються атрофії м'язів долонь. А це вже вказує на незворотність синдрому.
— Невже ця недуга не піддається лікуванню? — запитую Ігоря Петровича.
— Можливо, це прозвучить парадоксально, але хвороба зазвичай дуже просто лікується. Бо ії суть у тому, що відбувається стиснення нервів у звуженому карпальному каналі, де вони проходять до пальців. Воно виникає через появу внутрішнього мозоля на зап'ястку. Цей мозоль росте всередину і таким чином стискає нерви. Якщо його розрізати (а це нескладна операція), людина тут же одужує. Не потрібно ні наркозу, ні госпіталізації. Вже через 15-20 хвилин після операції хворий відчуває значне полегшення.
Та от у плані діагностики синдром карпального каналу в нашій країні є дуже рідкісним захворюванням. Лікарі часто - густо плутають його з поліневритом. Отож таких хворих лікують від грижі хребцевих дисків, поліартритів. З десяти хворих на карпальний синдром тільки одному ставлять правильний діагноз. Тобто 90 відсотків пацієнтів, які мають відносно нескладну патологію, не отримують належного лікування. А відтак жінки віком від 30 років і до глибокої старості залишаються інвалідами. І це при тому, що елементарна операція може повернути їх до абсолютно нормального життя. За словами І. Курільця, Міжнародний центр нейрохірургії виступає ініціатором і розгортає в Україні кампанію із ліквідації цієї хвороби. У засобах масової інформації з'являтимуться матеріали, в яких лікарі популярно розповідатимуть про деталі недуги.
— Очевидно, питання треба буде порушувати і серед медичної громадськості, — зазначає Ігор Петрович. — У переддень реформування системи охорони здоров я, я думаю, це не залишиться поза увагою. Хворі вже зараз можуть звертатися по допомогу. В Міжнародному центрі нейрохірургії ці операції виконуйся сьогодні на сьогодні. Тобто буквально через дві години пацієнт здоровий, може займатися своїми справами. Операції з діагнозом «карпальний синдром» виконують у багатьох лікарнях. Лікують цю хворобу ортопеди і нейрохірурги. Але вони чомусь не акцентують увагу на частоті патології. У кожному селі є найменше десять жінок, які мають сидром карпального каналу, це масова хвороба українського народу.
Микола ЮРЧИШИН