Медіа та публікації
"Ноктюрн" для лікаря
- Погляньте самі! - вона з неприхованою радістю простягає до мене долонями догори свої витонченні руки піаністки. Вдивляюся – й не бачу очікуваного, все як у всіх: так звані лінії життя, щастя, здоров’я…
- Ось же вони!
…Так ці тонесенькі лінії – «ниточки», що видалися мені кінчиками лінії життя, насправді післяопераційні шви? А я ще збиралася запитати, чи будуть вони помітні згодом, а чи, може, доведеться, як-то після операцій на щитовидці, маскувати шви якими прикрасами? Тільки й того, що подовшала «лінія життя»? Так це на краще!
Коли 8 років тому вона народила другу дитину, додому повернулася засмученою: пологи спричинили сильні болі від плеча до кісті руки. По тому руки повністю німіли. Не те що дитину взяти – хліб не могла втримати. Знала, що має остеохондроз, почала шукати фахівців… Пройшла курс лікування, займалася плаванням, та полегшення не було. Головний обласний фахівець з цього профілю радив операцію на шийному відділі – мовляв, треба там відламати закостеніння, й за тиждень все минеться. Та як було зважитися на те втручання з місячним немовлям? От і поїхала натомість до столиці – порадитися з фахівцем про якого чула від знайомих.
- Зайшовши до кабінету, першим враженням було: переді мною людина, якій зможу довіритися. Він перший поцікавився моїм фахом. Моя відповідь підтвердила його припущення. Запропоноване обстеження на МРТ виявило, що в шийному відділі є невелика грижа, та мене переконали, що оперативного втручання вона не потребує. Натомість лікар пояснив, що моя проблема – карпальний синдром, і він бачив, як проводяться такі операції в Англії. Я тоді з полегшенням зітхнула, що проблема таки не в шиї, а в руках, і невдовзі погодилася на операцію…
Її попередили: «Такі операції в нас ще не роблять. Ви будете першою. Але полегшення відчуєте одразу». Вона довірилася лікарю: мусила ж якось доглядати дитину! До того ж боялася втратити улюблену професію. За фахом Тетяна – піаністка, до пологів викладала фортепіано в училищі культури.
Так Тетяна Батурина стала першою прооперованою в Україні з приводу карпального синдрому. Хоча захворювання це поширене, просто правильно діагностують і лікують у нас далеко не кожного хворого.
- Таким пацієнтам в більшості випадків помилково встановлюють інші діагнози, як от грижі між хребцевих дисків у шийному відділі, плече - лопатковий периартроз, поліневрит тощо, а карпальний синдром констатують здебільшого запізно, коли виникає атрофія та всихання м’язів кистей і доводиться констатувати незворотність захворювання. Подальше прогресування хвороби спричинює параліч обох кистей, заважаючи найелементарнішій ручній роботі. Тож хочеться ще раз привернути увагу лікарів України до цієї проблеми, - продовжує тему співрозмовник, добре відомий читачам «Порадниці», директор Міжнародного центру нейрохірургії Ігор КУРИЛЕЦЬ.
- Яким чином сучасна медицина може допомогти таким хворим?
- Лікування полягає в проведенні елементарної операції тривалістю близько 20 хв. під місцевою анестезією, що не вимагає дорогого обладнання, наркозної апаратури й значних коштів. Не потрібна й госпіталізація: втручання проводиться амбулаторно. Суть цього захворювання в тому, що на зап’ястках потовщуються зв’язки, утворюючи щось схоже на внутрішні мозолі. Вони, як удавка, стискають нерви, що проходять карпальним каналом (звідси й назва) до м’язів, які рухають пальці. З часом прогресує слабкість кистей рук, стає несила виконувати звичну роботу і взагалі вести звичне життя, ні картоплю почистити, ні одягнутися. Під час операції на зап’ястку розтинається зрощення, нерв звільняється від защемлення. При вчасно проведеному втручанні ще на операційному столі зникають болі, заніміння, відновлюються функції кисті. Попри простоту операції, щоб не пошкодити нерв, краще звертатися по допомогу до кваліфікованого нейрохірурга, травматолога-ортопеда чи фахівця, що спеціалізується на хірургії кисті.
Зазвичай за один раз оперуємо одну руку, другу – днів за 10. Як бачите, лишається кілька невеликих швів завдовжки 3-4 см. Обмеження навантаження – на тиждень. При потребі лікарняному направляємо амбулаторно прооперованих до поліклінік за місцем проживання.
- Однак заніміння рук можуть спричинити й хвороби серця, і грижа міжхребцевого диска…
- При серцевих хворобах зазвичай болить ліва рука і біль іде від серця. При грижі біль поширюється «шнурком» - від шиї до пальців, хворі намагаються тримати руку в спокої. При карпальному синдромі дошкуляє біль в обох руках. Характерне й намагання хворих потрясти руками. За даними неврологічного огляду і елекронейроміографії (при цьому по нерву руки пропускають імпульси, і комп’ютер фіксує зниження швидкості проведення імпульсів в області карпального каналу) лікар має уточнити діагноз, виключивши можливість поліневриту, діабетичного невриту, пост травматичного невриту тощо. Та на прийом пацієнтки можуть приїздити і без результатів такого обстеження.
- Ви не обмовилися, сказавши: «пацієнтки»?
- Ні, це справді «жіночий» діагноз. Такі хворі не мають спокою ні вдень, коли страждає функція кистей рук, ні вночі, коли дошкуляє їх заніміння (часом болюче), що виникає в лежачому положенні. Часом вони змушені вставати, ходити цілу ніч, трясучи кистями рук – тільки тоді відчувається полегшення. Здебільшого потерпають старші на 30 років (і аж до старості), особливо ті, хто займаються роботою, яка вимагає частих рухів пальцями – ткалі, доярки, набирачі, музиканти. Наголошую, йдеться про суто професійні навантаження саме на пальці й кисті рук, як-от у пані Тетяни.
…На ранок після операції, не відчувши болю, Тетяна попрохала прискорити втручання на другій руці. Прооперували за тиждень. Ще кілька днів помучилася з бинтами, поки зняли шви, - та вже 5-й день по операції змогла нарешті взяти дитину на руки, які більше не німіли…
- Коли це відчула, ладна була всіх мої рятівників розцілувати! Як і раніше, викладаю в училищі культури, граю, вільно виконую всю домашню роботу. А нещодавно стала студенткою Донецької музичної академії. Якби Ігор Петрович потрапив на наш концерт, я б зіграла для нього «Ноктюрн» Шопена…